Zabrus tenebrioides (Goeze)
Значну шкоду посівам зернових культур може завдати хлібна жужелиця. В Україні він поширений повсюдно, але найбільш численний та шкідливий у Степу (Дніпропетровська, Донецька, Запорізька, Кіровоградська, Миколаївська, Херсонська обл.) та в АР Крим. В останні роки теплі зими зумовили збільшення чисельності шкідника у лісостеповій зоні (Хмельницька, Вінницька, Київська обл.) шкодять личинці та імаго зерновим злаковим культурам. Однак найбільших збитків завдають озимої пшениці: личинки знижують густоту посіву і навіть знищують цілі посіви. Їхнє харчування починається навесні після відтавання ґрунту і триває 45-50 днів. Личинки заляльковуються у травні. Масовий вихід жуків збігається з фазами молочної та воскової стиглості озимої пшениці. Жуки активно харчуються зерном у колосі. Жук смоляно-чорний із слабким блиском. Яйце прозоро-біле, блискуче, гладке, овальної форми. Личинка камподієподібна, за період розвитку линяє двічі, тобто проходить три покоління. Лялечка біла, з чітко вираженими ногами, ротовими органами та крилами. Розвивається в одному поколінні. Зимують личинки різного віку (іноді яйця і жуки) у ґрунті на глибині 30-40 см. Для захисту зернових культур від хлібної жужелиці потрібна комплексна система, складовими якої є: дотримання сівозміни, лущення стерні, посів високоякісного насіння, протруєного як інсектофун Юнта Квадро, Селест Топ або інсектицидним протруйником Гаучо. Проти личинок (при їх чисельності у фазі сходів 1 екз./м2, повного кущіння - 3 екз./м2) та жуків (у період наливу-воскової стиглості зерна за чисельністю 3-5 екз./м2) на посівах пшениці та ячменю використовують инсектицид Протеус.
