Оленка волохата (Оленка волохата)
Протягом останніх п'яти років одним із найчисленніших та шкідливих видів у насадженнях плодових, ягідних культур та винограду, у східних та центральних областях України стала Оленка волохата (Epicometis hitra Poda). Раніше вона завдавала шкоди садам переважно у степовій зоні, хоча її можна було зустріти на всій території країни.
Спалах її розмноження пов'язують із зміною ритму сонячної активності. Вплив цього та інших факторів на розвиток шкідника було покладено в основу наукових досліджень, які проводились у Мліївському інституті садівництва імені Л. П. Симиренка УААН протягом 2000–2005 років. Жуки Оленки волохатою зимують у ґрунті на глибині 15-40 см. Наприкінці другої-третьої декади квітня, коли середньодобова температура повітря досягає 14,4°C і вище, а вологість повітря 63-85%, починається їх літ. У цей час цвітуть кульбаба лікарська, мати і мачуха звичайна, барвінки малий і трав'янистий. Заселення плодових культур починається з фази "рожевий бутон" і продовжується протягом усього періоду цвітіння. Жуки інтенсивно пошкоджують квіти плодових дерев (95-100%) та трав'янистих рослин (90-98%), що ростуть у саду. У нічний час жуки ховаються в ґрунт на глибину до 1 см. Після закінчення цвітіння плодових культур Оленка волохата перелітає на злакові рослини, що ростуть по периметру саду і на прилеглих до нього територіях, переважно на пирій повзучий (65,9%), вівсюг (9) ,6%), їжака збірного (6,8%), куряче просо (4,2%) щетинники сизий та зелений (4,8 та 4,9%). Масовий рік триває до середини червня, окремих жуків – до половини серпня. З першої декади до кінця червня самки відкладають яйця у ґрунт. Основна їх частина зосереджена на відстані до 200 м від садів, на невораних ділянках та вздовж доріг поруч із садами та в садах, де не проводилася агротехнічна обробка. Личинки залишаються у ґрунті до кінця серпня - початку вересня та харчуються рослинними залишками. Лялька починається з кінця серпня і триває до середини жовтня. Через 14-22 днів з'являються молоді жуки, які залишаються у ґрунті на зимівлю. Отже, як показали результати досліджень, одним із факторів зростання чисельності Оленки волохатою на території України є збільшення необроблених площ, зокрема поблизу багаторічних насаджень, засмічених насамперед злаковими видами, розширення харчової бази жуків за рахунок кольору дикорослих трав. Застосування більшості відомих інсектицидів у фазах "рожевий бутон" - цвітіння неможливе через їхню токсичність для бджіл. Тому нашу увагу привернув препарат Каліпсо 480 к.е. як засіб боротьби з Оленкою волохатою. Завдяки особливостям його механізму дії він мало небезпечний для бджіл і, до того ж, є єдиним інсектицидом у національному "Перелік пестицидів..", дозволеним для застосування в садах під час цвітіння. За норми витрати 0,25 л/га його висока ефективність зберігалася протягом 25 днів (з початку розпускання бутонів і до кінця цвітіння). Ушкодження квітів Оленкою волохатою не перевищувало 1,2-1,9%, одночасно був присутній західний травневий хрущ - 0,4-1%, загибель гусениць листовійок, попелиць, цикадок, листоблошок досягала 100%. Урожай яблуні та груші порівняно з контролем (без обробки) збільшився на 137-170,1 ц/га та 143-173 ц/га відповідно
