Симптоми.
В основі кистей, на розгалуженнях або плодоніжках ягід розвиваються темно-бурі плями, які поступово розростаються і викликають засихання всіх нижчих розгалужень, що лежать. Тканини на плямах стають тонкими і часто обривається кисть. Плямистість охоплює лише кору кистей, водночас серцевина під нею – зелена. Завдяки цій особливості ознаки засихання кистей відрізняються від плямистості, спричиненої несправжньою борошнистою росою, пошкодження якої охоплюють тканини повністю. Симптоми хвороби виявляються переважно до початку цвітіння, але можуть виявитися на початку дозрівання винограду. Причиною некрозу кистей є порушене співвідношення іонів калію, кальцію та магнію у тканинах рослини. Цінобвмісні препарати (пероцин 75) підвищують сприйнятливість винограду до хвороби, т.к. стимулюють синтез ауксину у верхівках пагонів, подовжують термін вегетації, викликають невідповідність гормонального градієнта між пагонами і кистями, і посилюють висхідний транспорт кальцію і магнію.
Заходи боротьби.
Відповідне районування насаджень винограду з урахуванням потреб видів та сортів. Внесення добрив з урахуванням запасу елементів живлення у ґрунті. У період вегетації дефіцит елементів живлення усувають внесенням добрив у ґрунт або позакореневі підживлення. Для подолання неінфекційного хлорозу використовуються препарати сульфату заліза, феризан, секвестрен 138-Ре та кугоплекс Ре-88 у дозі 40-50 г на рослину внаслідок недостатньої інформації про хворобу усихання кистей заходи боротьби з нею не розроблені. Рекомендується обробка виноградників хлоридом кальцію 0.5% або магнію хлоридом 0.5% за тиждень до цвітіння. При припиненні росту пагонів та на початку дозрівання винограду рекомендується обробка сірчанокислим магнієм 0.5 %. Обприскування проводять при підвищеній відносній вологості повітря. Успішні заходи боротьби з хибною борошнистою росою винограду сприяють зменшенню шкоди, що завдається усиханням кистей.
