Фузаріоз – проблема світового масштабу. Захворювання, що виникають при інфікуванні різних злакових культур деякими видами патогенних грибів роду Fusarium, є одними з найсерйозніших і потенційно руйнівних захворювань в усьому світі та особливо у регіонах США, Канади, Аргентини, Австралії та Європи у т.ч. Україна займається вирощуванням пшениці. З початку 90-х років виявляється різке збільшення частоти виникнення захворювань, спричинених патогенним грибом роду Fusarium. Ризик інфекції збільшився внаслідок зміни технології вирощування сільськогосподарських культур: наприклад, дедалі частішого застосування технології мінімального обробітку грунту; підвищення частоти висіву зернових культур у сівозміні, а також внаслідок збільшення посівних площ під кукурудзою. Інфекційні ураження, спричинені патогенним грибом роду Fusarium, можуть виникати в основі стебла, на листі та на колосках. Найбільших збитків завдається у разі, якщо патогенні гриби Fusarium graminearum і F. сulmorum вражають колос. Оскільки ці патогенні гриби виробляють мікотоксини, вони можуть стати безпосередньою причиною обмеження використання зараженого зерна для продуктів харчування та кормів. Мікотоксини небезпечні для людей та тварин Фузаріоз колосу призводить до зменшення ваги тисячі зерен та кількості зерен у колосі, а також знижує життєздатність насіння. Втрати врожаю можуть сягати понад 50%. Це захворювання також знижує хлібопекарську якість борошна і може негативно позначитися на процесі пивоваріння при використанні в ньому інфікованого ячменю. Однак ще важливішим фактором є здатність патогенного гриба Fusarium виробляти мікотоксини, тобто продукти обмінних процесів гриба, які є токсичними для людини і тварин і можуть викликати серйозне ураження організму, навіть у невеликих концентраціях. Найбільш небезпечними фузаріотоксинами, які виробляються на вирощуваних злакових куль турах, є ніваленол, деоксині-валенол – переважно на пшениці, тритикалі та ячмінь. Особливо вразливою є пшениця, ячмінь та жито. Типова ознака: знебарвлення колоса Зараження або повторне зараження, викликане F. graminea rum і F. сulmorum, призводить до знебарвлення колосу або цілої групи колосів. Коричнево-фіолетове фарбування також часто спостерігається і на центральній осі колоса. Якщо погодні умови сприятливі для розвитку гриба, то біля основи колосу і у країв колосових лусочок утворюються спорові тіла, забарвлення яких коливається від оранжево-червоного до рожевого. Ознаки захворювання можуть відрізнятися, залежно від того, яка зі злакових культур уражається цим захворюванням – пшениця, тритикале, овес, жито, ярий чи озимий ячмінь. Інфікування конідіями та аскоспорами. Патогени, переважно у вигляді конідій та аскоспор, зимують на полях на відмерлих рослинних рештках, таких як солома та стерня. Конідіоспори можуть інфікувати колос після того, як з бризками дощових крапель вони поширюються від листа до листа вгору вздовж стебла, проте аскоспори, що переносяться вітром, також відіграють важливу роль у безпосередньому інфікуванні колосу. Аскоспори розвиваються у плодових тілах, званих перитеції. Ці плодові тіла формуються на заражених органічних рештках, розташованих на поверхні ґрунту. Згодом перитеції дозрівають та розкидають аскоспори. Якщо протягом тривалого часу після виходу суперечка зберігається холодна та волога погода, то може відбутися безсимптомне збільшення кількості суперечок. Оскільки аскоспори можуть поширюватися тільки на дуже малі відстані, джерелом зараження конкретного поля зазвичай потенційно заражений об'єкт, присутній на цьому полі. Небезпека зараження залежить від того, чи знаходяться сільськогосподарські культури на момент викиду суперечок поблизу епіцентру зараження. Найбільш сприйнятливою до них, - фаза цвітіння, - коли у патогена, тільки дозріють його суперечки, вони легко проникають у тканини рослини. Основними шляхами проникнення інфекції є пильовики, зав'язі, а також внутрішня поверхня колосових лусочок. Після успішного зараження починається розвиток міцелію гриба всередині тканини рослини у напрямку до стебла. При сильному зараженні патоген виробляє велику кількість міцелію, який відкладається в судинно-провідній системі стебла. В результаті виникає часткове або повне знебарвлення колосу або білоколосість. Ступінь зараження залежить від погодних умов та потенціалу патогенна. Найбільш важливим фактором, що впливає на частоту виникнення інфекції, викликаної патогеном грибом Fusarium, є попередник, якість обробітку ґрунту, вибір сорту, погодні умови та використання фунгіцидів. Два з цих факторів – попередник та обробіток ґрунту – мають неостаннє вплив на величину накопичення потенціалу патогену. Від комбінації початкового патогенного потенціалу та погодних умов, у свою чергу, залежить накопичення патогену, що може призвести до виникнення фузаріозу колосу. Небезпека фузаріозного ураження також залежить від сприйняття сільськогосподарських (стадії розвитку/стійкості сорту) та термінів застосування фунгіцидів. Виникненню інфекції особливо сприяє змінна та дощова погода в період колосіння. Для того щоб такі руйнівні патогени, як гриби роду Fusarium, змогли інфікувати рослину, їм достатньо, щоб вологий період становив від 24 до 40 годин при температурі вище 20°С. Рівень опадів у межах лише 3-5мм при мінімальній температурі 16-18 ° С у період цвітіння пшениці можуть скластися дуже високий ризик спалаху інфекції. Різні види гриба Fusarium відрізняться між собою переважно вимогами до температури, за якої виникає зараження (F. сulmorum: 16-18°С; F. graminearum: 20-22°С). Тепла та волога погода в період між цвітінням та дозріванням зернових культур у поєднанні з їх пізнім збиранням створюють передумови для поширення патогенів та зараження зерна токсинами. Основне джерело зараження: стерня кукурудзи у сівозміні з короткою ротацією. Стерня, а також інші рослинні залишки, що залишаються на поверхні ґрунту, особливо стебла кукурудзи, що важко піддаються розкладанню, є джерелом зараження протягом усього вегетаційного періоду; таким чином, ризик інфікування подальших культур зростає. Отже, обробіток грунту з мінімальною механічною дією значною мірою сприяє виникненню інфекції: в залежності від використовуваної технології та методу обробки, велика частина рослинних залишків залишається на поверхні грунту та в її поверхневому шарі. За результатами дослідження, проведеного у Франції, після збирання пшениці, висіяної методом прямого посіву після кукурудзи, вміст деоксиніваленолу в ній був у чотири рази вищим, ніж у пшениці, посіяної після оранки. По мінімальному обробітку ґрунту вміст токсинів у ґрунті був у два рази вищим, ніж при оранці. Абсолютно зрозуміло, що закладення стерні в ґрунт шляхом оранки значно знижує ризик виникнення інфекції. Однак стерня, яка раніше знаходилася в ґрунті та в процесі оранки, під час підготовки ґрунту для подальшої культури знову потрапила на поверхню ґрунту, все ще залишається джерелом зараження у тому випадку, якщо вона повністю не перепріла. Найбільший ризик виникнення інфекції в тому випадку, якщо пшениця висівається методом прямого посіву після кукурудзи. Другий дуже ризикований метод, хоч і із значно меншим ступенем ризику, - висів пшениці методом прямого посіву у стерню після попередників зернових колосових. Для зменшення зараження необхідно використовувати різні стратегії. Господарствам необхідно застосовувати певні агрономічні заходи для того, щоб уникнути інфікування посівів грибом Fusarium, оскільки врожай не повинен містити токсинів у концентраціях, що перевищують допустимий рівень зараження. Залежно від розташування та інших факторів, для зниження кількості інфекції необхідно робити наступні заходи: Ретельний вибір культур у сівозміні: зменшення кількості кукурудзи або зернових культур у сівозміні з тривалою ротацією.
Вибір сорту: вирощування сортів, що мають меншу сприйнятливість до гриба Fusarium; Закладення стерні: оранка ґрунту знижує ризик виникнення інфекції; також подрібнення та рівномірний розподіл рослинних залишків с/г культур прискорює процес їх розкладання в ґрунті за допомогою мікроорганізмів (який протікає ще швидше при додаванні в ґрунт аміачну сечовини);
Проведення підживлення сільськогосподарських куль тур: слід уникати слабкого розвитку культури та вилягання (обидва ці явища можуть підвищити сприйнятливість рослин до інфекції) шляхом внесення добрив відповідно до вимог для конкретних культур. Збирання культури, як тільки зерно досягло необхідної стадії дозрівання (досить низького вмісту вологи);
Застосування засобів захисту рослин використання фунгіцидів.Обробка насіння протруйниками, обприскування листя та колосків відповідними препаратами (до складу яких входять такі діючі речовини, як тебуконазол, протиоконазол: Ламардор, Раксіл Ультра, Фалькон, Фолікур), що знижують інфекційні навантаження. Ефективні фунгіциди вже є, але погодні умови залишаються основним фактором, що визначає появу зараження. Якщо умови сприяють виникненню інфекції, у господарств практично не залишається іншого вибору, крім застосування фунгіцидів для боротьби з грибом Fusarium з метою зменшення ступеня зараження і, що найбільш важливо, зменшення вироблення мікотоксинів. Коли ураження, спричинені цим патогеном, вже присутні на момент обробки листя, має сенс використовувати препарат, що містить у своєму складі компоненти, ефективні щодо гриба Fusarium - Фалькон, Фолікур. Такі дії можуть призвести до суттєвого зниження інфікування цим патогенним та зменшення зараження мікотоксинами. За результатами випробувань, в ході яких колосся злакових культур було оброблено азольними фунгіцидами (що містять як діючу речовину такі компоненти як тебуконазол або протиоконазол), було чітко доведено, що при обробці посівів у належні терміни ступінь ураження фузаріозом колосу, і відповідно, рівень зара , можуть бути значно знижені. У ході польових випробувань, які протягом кількох років проходили у Франції, Німеччині та Великій Британії, препарат Фалькон значно знизив інфікування патогенним грибом Fusarium більш ніж у половини сортів пшениці, які вивчалися, а також зменшив вміст деоксиніваленолу в зерні в середньому на 50%. Терміни для обробки сильно залежать від видів патогенного гриба Fusarium від погодних умов, необхідних для зараження. Все це означає, що час для оптимальної обробки посівів фунгіцидами обмежений. Найкращий час для застосування препаратів під час цвітіння після одного-двох днів з моменту зараження патогенним. Насамперед після дощу після початку появи колосу (коли з'явилося приблизно 30-40% колосків). Ефективність обприскування може бути меншою, якщо вона проводиться лише на кілька днів раніше чи пізніше необхідного. Тести, проведені протягом кількох років, показали, що оптимальним часом для використання препаратів, у середньому, в межах трьох днів до цвітіння та трьох днів після цвітіння. Однак виникнення зараження, викликаного патогенним грибом Fusarium, може бути успішно знижено при використанні препарату Фалькон.
