Симптоми.
Зростання та плодоношення при цьому захворюванні сильно редуковані. Найнижче листя починає жовтіти і в'янути, а пізніше в'яне і верхнє.
На початку тургор рослин відновлюється в нічний годинник, але пізніше в'янення стає незворотним. На тонких корінцях уражених рослин спостерігаються характерні світло-бурі ділянки, що досягають у довжину 0,5 см. На товстіших коренях розвиваються темно-бурі пробкоподібні плями. Пізніше плями зливаються і повністю охоплюють центральне коріння, яке стає темно-бурим.
Іноді випробування поширюється до прикореневої частини рослини. Часто на стеблах утворюється безліч повітряних коренів. На пізніших етапах розвитку хвороби стебло стає порожнім. Перші ознаки хвороби спостерігаються через кілька тижнів після висадки рослин, після формування перших кистей або перед дозріванням плодів, т.к. захворювання розвивається повільно. На хворих рослинах утворюються плоди нечисленні, дрібні та з погіршеною якістю.
Збудник.
Гриб Pyrenochaeta lycopersici Gerlach & Schneid утворює дрібні пікніди з одноклітинними гіаліновими конідіями, ущільненим міцелієм у вигляді мікросклероціїв та інтерміцеліальними хламідоспорами. Крім томатів патоген вражає огірки та салати.
Цикл розвитку.
Гриб - типово почвообитающій вид, який зберігається в рослинних залишках мікросклероціями, міцелієм і хламідоспорами, при цьому щільність патогену найвища в поверхневому шарі грунту.
Умови розвитку хвороби.
При монокультурному вирощуванні томатів хвороба розвивається сильно, через накопичення у ґрунті великої кількості інфекції. Оптимальна температура для розвитку патологічного процесу – 15-20°С.
Заходи боротьби.
Індивідуальне вирощування розсади (у горщиках) значно уповільнює, у разі зараження, розвиток хвороби після висаджування рослин на постійне місце. Якщо можливо, потрібно уникати вирощування рослини-господаря в монокультурі. Обов'язкове знезараження ґрунту в теплицях шляхом соляризації (поливу та мульчування під час найтеплішого літнього місяця), пропарювання (при температурі 96- 100°С протягом 1 год через 3-4 роки) або хімічним способом (використання базамід грануляту - 600 кг/га або метилброміду (700-800 л/га). При появі хвороби проводиться швидке підгортання рослин з метою утворення адвентивного коріння. Для обмеження та придушення розвитку патологічного процесу під час вегетації застосовується полив ґрунту тупотом М 70 СП 0,1 % у момент посадки та через 15 днів після нього. Хворобу можна обмежити мульчування поліетиленовим або полівінілхлоридним полотном. Високий ступінь стійкості до випробування коренів має дикий вигляд Lycopersicum chilense. Резистентність виявляють сорти Вікторі, Біллі, Корела.
